АДвокаты 

Центр правовой помощи

Назад к списку

Заголовок статьи

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23 грудня 2019 року позов ТОВ «Веллфін» до Бутенка Романа Миколайовича (надалі відповідач) про стягнення заборгованості за договором позики задоволено. 



Стягнуто відповідача, на користь ТОВ «Веллфін» заборгованість за договором позики № 54453 від 12.07.2016, в розмірі 34254 грн. 80 коп. (тридцять чотири тисячі двісті п`ятдесят чотири грн., 80 коп.), з яких: 800 грн. - основний борг; 16856,40 грн. - заборгованість по відсотках; 16598,40 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. 

Стягнуто з відповідача судовий збір в розмірі 1921,00 грн. 

Вважаю, що заочне рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23 грудня 2019 року підлягає скасуванню, а справа призначенню до розгляду за правилами загального позовного провадження з наступних підстав.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Судове засідання 23 грудня 2019 року відбулося за відсутністю відповідача оскільки повістку про виклик у судове засідання та ухвалу про відкриття провадження він не отримував. З цих же підстав ним не було подано відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і відповідною практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі «Dilipak and Karakaya v. Turkey» (№№ 7942/05, 24838/05, рішення від 04.03.2014 року) ЄСПЛ зазначив, що можливість для сторін взяти участь у судовому розгляді випливає з предмету та мети статті 6 Конвенції, взятої в цілому. Крім того, принципи змагальності судового процесу та рівності сторін, навряд чи можливі без участі сторін у розгляді. ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає від договірних держав вживати необхідних заходів для забезпечення ефективного здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції. Це передбачає, насамперед, що особи, стосовно яких судові провадження були розпочаті, повинні бути проінформовані про цей факт. Таким чином, в контексті указаної справи ЄСПЛ вирішував питання, чи прийняла влада необхідні заходи для повідомлення одного із заявників про порушення судового розгляду, і чи відмовився останній від свого права; якщо ні, то чи міг заявник домогтися нового змагального розгляду відповідно до національного законодавства.

Окрім того, відповідно до Умов надання банківських послуг,- позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за пере виплати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором позика у розмірі 800,00 грн. надана 12.07.2016 року, а станом на 24.07.2019 залишок простроченої заборгованості по кредиту також склав 800,00 грн. та 16856,40 грн. - заборгованості за відсотками згідно договору та 16856,00 грн. - заборгованості за простроченими відсотками. Позовна заява подана до суду 29.07.2019 року, що підтверджується штампом на конверті, тобто, більше ніж через три роки з моменту надання кредиту та після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, загальний строк позовної давності становить три роки. Його перебіг починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Відповідно до п.1 ч.2. ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 7 ч. 13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у спорах кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до ч.4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, а частиною 2 статті 207 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а згідно із ст. 257 цього Кодексу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч.1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги, вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначено в п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, враховуючи положення п.7 ч.13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення кредиту, строк давності якого минув. У зв`язку з цим, позовна давність за позовом про повернення кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки із спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення та заставлене майно тощо), положення вищезазначеної статті застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

За таких обставин, суд повинен застосувати строк позовної давності.